Кількість
|
Вартість
|
||
|
ЦИНК (Zn) – каталізатор багатьох ферментних систем. Компонент ферментів,
що беруть участь у метаболізмі азоту, вуглеводів, а також синтезі ДНК. Є
активатором ферменту, що запобігає передчасному старінню клітин. Відповідає
за синтез триптофану – основи ауксину. Сприяє підвищенню жаро-, посухо- та
холодостійкості рослин.
Цинк – важливий біогенний елемент, присутній в живих організмах, що виконує у
рослинному організмі різнобічні функції: активно бере участь в окислювально-
відновлювальних процесах, регулюючи окислення субстратів і перенесення електронів по
фосфолюючому дихальному ланцюжку, активує не менше 13 ферментів, бере участь в
біосинтезі стимуляторів росту.
Інтенсивність поглинання цинку рослинами з грунту залежить від її кислотності: на
нейтральних і лужних грунтах вона незначна. На таких грунтах, а також при рясному
внесенні фосфору, цинк сильно зв’язується у верхніх горизонтах, в результаті чого може
відбуватися цинкове голодування, особливо в культур з глибоким розташуванням коренів,
куди цинк не потрапляє. Зменшення при цьому кількості засвоюваного цинку в грунті
пояснюється створенням важкорозчинних фосфатів цього елементу.
Дефіцит цинку знижує поглинання амонійного азоту. При недостатності цинку в рослинах
знижується напокичення цукрів, збільшується кількість органічних кислот, порушується
синтез білка; при цьому зростає вміст небілкових сполук азоту – амідів і амінокислот.
Ознаки дефіциту цинку:
• Вкорочені міжвузілля.
• Поява дрібних жовтих цяток та хлоротичних плям у дводольних культур; поява
жовтих міжжилкових смуг
у злакових культур.
• У плодових передчасне відмирання пагонів та опадання листків.
• Уповільнений ріст та порушення функцій клітин.